Впродовж всього часу свідомого існування людини відбувається випікання хліба та інших виробів з борошна. Кондитерська Історія Львова простежується з часів середньовіччя, коли в надрах пекарського цеху зародилося ремесло кондитерів.
У 1425 році серед десяти професійних цехів, що об'єднували львівських ремісників, гідне місце посідали пекарі. Кожен ремісничий цех утримував власну оборонну вежу, система яких разом з мурами з 1445 року оточувало місто. Необхідно було вчасно споряджати 'свою башту необхідною амуніцією, захищати міські мури від нападу численних ворогів, у розі необхідності виконувати обов'язки пожежних, інколи, навіть, виділяти людей для конвою засуджених до місця страти на пл. Ринок. 'Пекарська башта, 17-та за рахунком, знаходилась на місці театру ім. М, Заньковецької, ТІ залишки розібрано в 1836 році під час побудови театру. Емблемою пекарського цеху, яку впродовж багатьох років зображували на його печатках, був крендель. Професійне свято щорічно відбувалося в день покровителя пекарів се. Антонія.
Суворі цехові правила регламентували асортимент, кількість та ціну виробів. Вони також обмежували кількість цехових майстрів і це спричинило появу так званих партачів*, тобто позацехових пекарів. Вони мали право випікати тільки кондитерські вироби, тобто здобу і медівники. Якщо ж провило порушувалося, тоді на партачів накладався штраф - копа грошей, а конфісковані вироби передавалися до шпиталю для бідних.
Продавати хліб дозволялося тільки в будках, що звичай знаходилися на ринковій площі, біля церков і костелів; у XVII ст. у Львові існувало 40 хлібних будок. Виробництвом і продажем кондитерських виробів займався також цех аптекарів. Кілька століть тому крамі аптекарів, окрім еліксирів то екстрактів, цілющих трав і корінців, складався зі східних прянощів, бакалії, марципанів, повидла, цитрусових, медівників. Власне у аптекаря можна було придбати різноманітні форми для випікання кондитерських виробів. Аптекарський крам також, частенько продавався в ярмаркових будах.
Від XVII ст. у Львові на площі біля Церкви св. Юро в січні, квітні та жовтні відбувалися традиційні ярмарки, перша звістка про такий ярмарок датована 1679 роком. Обов'язковою приналежністю свято юрського ярмарку були 'юрошки' - надзвичайної популярності медівники, про які згадують всі історики Львова. Як на ті часи, вибір їх був величезним. Наприклад, на початку XIX ст. випікали ванільові, кавові, апельсинові та мигдалеві медівники. В 1841 році на свято юрському ярмарку з'явилися фігурні медівники у вигляді вусатих гусарів, сповитих немовляток, кошичків, сердечок.
З приходом до міста австрійської влади в 1772 році Львів отримав статус столичного місто Голиції та Лодомерії. Це забезпечило притік до міста ремісників та підприємців різних ґатунків, що отримали від влади дуже багато пільг. Львів став містом необмежених можливостей.
Ліквідація застарілих міських мурів та фортифікацій у 1836 році, облаштування площ, бульварів, парків, прокладення нових вулиць створили простір, що швидко забудовувався. Новоутворений центр місто блискавично опанували ремісники та торговці. Саме в ці часи у Львові з'явилися цивілізувалися форми торгівлі кондитерськими виробами.
Першою львівською цукернею вважається цукерня, відкрито в 1803 році прибулим зі Швейцарії кондитером Домініком Андреоллі в будинку №29 на пл. Ринок. Цукерня була настільки популярною, що провулок від неї до вулиці Театральної отримав назву Пасажу (Проходу) Андреоллі. Загальновідомими в першій половині XIX ст. були літні павільйони цукерень Яно Вольфа біля Віденської кав'ярні та Мейсоно на Погулянці (тут робили найсмачніше у Львові морозиво).
З середини XIX ст. впродовж трьох десятиліть найбільш популярною у Львові була цукерня Ротлендера, яка до побудови в кінці століття 'Гранд-готелю знаходилась у будинку №13 на пр. Свободи. Тістечка, торти, цукерки та морозиво, що готувалися за цими стінами під керівництвом славетного Леопольда Ротпендера, було відомими далеко за межами Львова. Величезна кількість цукерень виникла у Львові в період міського самоврядування в 70-80-тих роках минулого сторіччя. Якщо зробити кондитерську карту Львова, виявиться, що кількість львівських цукерень не поступалася кількості пам'яток архітектури, а історія цих закладів, їх власників та відвідувачів не менш цікава, ніж історія нашого місто, У 80-тих роках XIX ст. на вул. Театральній, 8 знаходилась цукерня Міхала Монне, Романтична історія життя та кохання його племінниці Банди Монне та уславленого польського художника Артура Гроттгера неодноразово описана істориками, письменниками, журналістами. В 1896 році родина Монне змінила адресу цукерні, а приміщення купив підприємець Ян Хьофлінгер і обладнав тут фабрику шоколаду, цукрів і печива, так було започатковано знамениту кондитерську фірму 'Ян Хьофлінгер'. Найстарішою та найпотужнішою у Львові була створено в 1882 році кондитерська фабрика Бранка Мауріая Брандштадтера на вул. Шептицьких, 26, фірмовий магазин 'Бранки' знаходився на пр. Свободи, 47 - ріг Городоцької.
З початком XX століття розпочалося ново ера кондитерської Історії Львова, що тривала до вересня 1939 році До виробництва солодощів залучилися колишні учні славетного Леопольда Ротлендера. Неможливо розповісти про всі львівські кондитерські, згадаймо хоч би імена деяких відомих цукерників: Фердинанд Гросс, Франтішек Стафф, Міхол Костецький, Хенрик Третер, Зигмунт Літвінський, Каетон Крушинський, Юліуш Вєжбіцький, Франтішек Пітолой то ще богото інших, що створили одну зі сторінок славної кондитерської історії Львова. Досить сказати, що майже в кожному будинку цент- ральної частини місто (пр. Свободи, пл. Міц-кевича. пр. Шевченка та прилеглі вулиці) була колись цукерня.
В 1899 році на пл. Міцкевичо, 5 (тепер тут знаходиться ювелірний магазин) відкрилася цукерня Короля Цуджака, інтер'єри якої вперше у Львові були виконані у супермодному сецесійному стилі. В 1903 р. на пр. Свободи, 12 - ріг Кипинського відкрилося цукерня Людвіка Залевського, відтоді це ім'я стало своєрідною візитною карткою Львова. Через декілька років Л. Залевський обладнав цукерню на пр, Шевченка, 22, після першої свггової війни - на пр. Шевченка, 10. Незрівнянні вітринні композиції та, що найголовніше, солодощі Залевського запам'яталися поколінням львів'ян, про це згодують у своїх книгах знамениті польські письменники Станіслав Лем та Ян Парандовський.
Після Першої світової війни у Львові з'являються українські цукерні Данило та Пепагеї Стецькових на вул. Грушевського, 7, яка щоденно пропонувало своїм клієнтам смачні свіжі тістечко та ласощі; на вул. Ст.Бандери, 47 -цукерня Миколи Снігура, цукерня 'Русалка' на вул. Руській, українська цукерня і кооператив Зоряна Богданівні. А як оминути 'єдину українську фабрику цукорки і помадок 'Фортуна Ново'?!
Фабрико 'Фортуно' була створено у 1922 році у Перемишлі. У тяжкий повоєнний час вдово професора гімназії Кпементино Авдиковичево з головою пірнула в бізнес. Вона пішло на великий ризик, вклавши в організацію нової для себе справи гроші, одержані від продажу власного майна. Це допомогло невеличкій кондитерській майстерні пережити скрутний час В наступному році за допомогою митрополита Андрея Шептицького К. АВДИКОВИЧ переїхала до Львова. Скориставшись запропонованою митрополитом Шептицьким великою грошовою позикою, підприємниця побудувало на вул. О. Степанівни, 21-25 найсучаснішу фабрику цукорків. Від самого початку передбачалося, що фабрика вироблятиме дешеву та якісну продукцію з сировини, яку вдосталь могли постачати українські селяни та кооператори з галицьких сіл Вже в перший рік Існування кондитерська фабрика .Фортуна Ново' виробляло 200-300 кг цукерків то помадок з натуральної вітчизняної сировини. Спочатку продукція продавалась у цукерні ???Русалко' на вул. Руській, 1. Згодом на Руській, 18 відкрився фірмовий магазин, який щоденно пропонував покупцеві вроздріб І гуртом ЗО гатунків цукерків. До графічного оформлення фірмових упаковок запрошувалися навіть такі відомі художники як О. Новоківський, П. Ковтун (звичойно, зо допомогою щедрого благодійника митрополита Андрея Шептицького).
На превеликий жаль, вся ця кондитерська розкіш залишилося для нас у минулому... Може варто залишити у вчорашньому дні І вчорашній убогий кондитерський асортимент? Сьогодення дає чудову можливість втілити у життя кулінарні фантазії та традиційні рецепти львівських господинь, а може, відродити фірмові рецепти львівських,' кондитерів.
